Джерела органічної частини ґрунту - органічні залишки різної природи, які у неї. У цілинних ґрунтах - це рослинні залишки, мікроорганізми і ґрунтова фауна. Найбільшу біомасу мають зелені рослини (автотрофи), здатні синтезувати органічні речовини з мінеральних сполук. Біомаса ґрунтових мікроорганізмів і представників тваринного світу в кілька десятків, сотень і навіть тисяч разів поступається біомасі зелених рослин. Нових запасів органічної речовини вони не вносять, а переробляють рослинні залишки, утворюючи вторинні форми органічних речовин ґрунту.

Істотним джерелом органічних речовин в орних грунтах є органічні добрива різного складу. З часом органічні залишки перетворюються на гумус в результаті такого процесу як гумусоутворення.

 

Гумусоутворення - складний біохімічний процес перетворення органічних залишків в гумус, що розвивається в грунті при обов'язковій участі мікроорганізмів.

​

В основі гумусоутворення лежать наступні процеси:

˗ розклад;

˗ мінералізація;

˗ вторинний мікробний синтез;

˗ гуміфікація.

​

Органічні залишки, потрапляючи в грунт, розкладаються під дією мікроорганізмів, а також дрібних живих організмів (комахи, дощові черв'яки беруть участь в подрібненні і подрібненні рослинних залишків). При цьому рослинні залишки втрачають свою анатомічну будову. У процесі розкладання рослинних залишків їх органічні речовини перетворюються в більш рухливі і прості сполуки, так звані проміжні продукти розкладу. Частина цих сполук повністю мінералізується мікроорганізмами, тобто розкладається до елементів мінерального живлення, вуглекислого газу і води. Продукти розпаду використовуються новими поколіннями зелених рослин як джерело живлення. Частина проміжних продуктів розкладання органічних залишків споживає інша група мікроорганізмів для синтезу жирів, білків, вуглеводів (процес вторинного мікробного синтезу). Ще частина проміжних продуктів розкладання перетворюється в складні високомолекулярні сполуки специфічної природи - гумусові речовини. Цей процес називається гуміфікацією.

​

Процес гуміфікації досить складний. Існують різні концепції, що пояснюють утворення гумусу.

​

1. Конденсаційна, або полімеризаційна, теорія гуміфікації (Трусов, Кононова, Фляйг).

Відповідно до цієї концепції, гуміфікація - це конденсація полімерів.

​

   2. Теорія окисного карбоксилювання (Тюрин, Александрова).

Відповідно до цієї концепції, гуміфікація йде в кілька етапів:

- окисне карбоксилювання (утворення кислот);

- фракціонування на групи гумінових і фульвових кислот;

- відщеплення бічних ланцюгів, дезамінування та внутрішньомолекулярне перегрупування;

- окиснення і повна мінералізація гумусових кислот.